Анатолій Мефодійович Хорунжий — українській письменник, прозаїк та журналіст.

Анатолій Хорунжий народився 5 листопада 1915 року в селі Маломихайлівка, нині Покровського району Дніпропетровської області. Після закінчення фабрично-заводського училища в Дніпропетровську працював арматурником на заводі імені Карла Лібкнехта в Нижньодніпровську. Згодом повернувся на батьківщину, де активно займався громадською роботою: був секретарем комсомольської організації села Дебальцеве, заступником голови колгоспу «Весела долина», а також інструктором районного комітету комсомолу.

У 1933–1935 роках Хорунжий співпрацював із районною газетою «Колгоспник Васильківщини», де зробив свої перші кроки в журналістиці. У 1935 році вступив до Інституту журналістики в Харкові, який закінчив у 1938 році. Після навчання працював відповідальним секретарем газети «Кіровоградська правда» та став першим керівником обласного літературного об’єднання «Степ» (1939—1941 рр.).

Під час Другої світової війни служив фронтовим кореспондентом газет «За честь Батьківщини» і «Крила Перемоги» Другої повітряної армії Першого Українського фронту. Війну завершив у званні капітана.

Після війни деякий час працював у Чернівецькому літературно-меморіальному музеї Юрія Федьковича, а з 1950-х років — у редакціях відомих українських журналів «Вітчизна» та «Дніпро», а також редагував газету «Літературна Україна».

Із 1958 року Хорунжий жив в Ірпені, поруч із Будинком творчості письменників, де керував літературною студією «Дебют» і підтримував молодих авторів. Він також обіймав посаду секретаря правління Київської організації Спілки письменників України.

Помер Анатолій Хорунжий 8 травня 1991 року в Києві.

Збірки оповідань і нарисів: «Буковинські оповідання» (1949 р.), «Літа молодії» (1952 р.), «Весняний дощ», «На цілинних землях» (1954 р.), «Вечірня дорога», «Рідне село» (1956 р.), «Останній» (1958 р.), «Незабутні весни» (1959 р.), «Наше метро» (1960 р.), «Строгість» (1961 р.), «Перший слід» (1963 р.), «Давня французька пісенька» (1971 р.), «Ми з тобою, поле» (1972 р.).

Повісті: «Незакінчений політ» (1958 р.), «Ковила» (1960 р.), «Місто над нами» (1962 р.), «Чорна бурка», «Три верби» (1964 р.), «Осяяний зорями» (1967 р.), «Дужчий за океан» (1978 р.), «Супрун» (1980 р.) та інші. Співавтор сценарію документального фільму «Крила Перемоги» (1973 р.).

Його творчість і діяльність залишили помітний слід у розвитку української літератури другої половини ХХ століття.