Гаїна Симонівна Коваленко — українська письменниця, перекладачка, актриса.

Гаїна Симонівна Коваленко народилася 14 листопада 1905 р. в Києві, в родині робітника. Після закінчення реального училища навчалася у Музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка, де пройшла три курси.

Два роки (1922–1924 рр.) була актрисою театру «Березіль», а згодом керувала драматичним гуртком на Київщині. Певний час працювала в Київському другому робітничому пересувному театрі (1927–1928 рр.).

У 1926 році вийшла заміж за поета Миколу Бажана, у 1929 році народила доньку Майю. Подружжя мешкало в Харкові та Києві, а після перенесення столиці УСРР переїхало до будинку письменників «Роліт».

Після розлучення 1939 року Коваленко залишалася у дружніх стосунках із Бажаном, який продовжував підтримувати її та доньку. У повоєнні роки в її квартирі часто збиралися українські письменники — Остап Вишня, Максим Рильський, Олександр Копиленко, Петро Панч та інші.

Працювала на кіностудії «Українфільм» (нині Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка) як звукомонтажниця, редакторка та перекладачка. Жила в Києві до кінця життя, померла 26 квітня 1989 року.

Перші твори Коваленко — дитячі казки (1926–1929 рр.). Згодом вона присвятила себе перекладацькій діяльності, працюючи з російською, грузинською, латиською, японською, польською та іншими мовами.

Серед її відомих перекладів: роман Андрія Упіта «Земля зелена» (1970 р.); повість Мієрвалдіса Бірзе «І під кригою річка тече…» (1960 р.); роман Тацудзо Ісікави «Очерет під вітром» (1960 р., разом з Іриною Львовою). Вона перекладала поезії Володимира Маяковського, Адама Міцкевича, Акакія Церетелі, Джамбула Джабаєва, Юліуша Словацького та інших митців.

Крім того, Гаїна Коваленко є авторкою українських текстів дубляжу близько ста художніх фільмів, зробивши значний внесок у розвиток українського кіноперекладу.