Іванцова Людмила Петрівна — українська письменниця, перекладачка, журналістка та педагогиня. Одна з найяскравіших сучасних українських письменниць, чия творчість поєднує проникливу психологічність, теплий гуманізм і глибоку повагу до людських історій. Її називають «майстринею терапевтичної прози», адже її книги часто допомагають читачеві знайти внутрішню рівновагу, осмислити складні події та знову повірити в добро.

Іванцова Людмила Петрівна народилась 27 листопада 1960 року в Києві. Майбутня письменниця змалку була оточена любов’ю до слова й культури. Освіту здобула у Київському педагогічному інституті (нині — НПУ ім. М. Драгоманова), де вивчала французьку та російську мови. Ця філологічна база згодом стане важливою складовою її літературної та перекладацької діяльності. Перші роки професійної кар’єри Іванцова присвятила педагогіці — вона викладала в школах, працювала в Ліцеї туризму та Інституті туризму Федерації профспілок України. Її досвід роботи з молоддю згодом проявився у розумінні людських характерів і соціальних процесів, що відчутно збагатило її прозу.

Разом із педагогікою Міла Іванцова займалась дизайном інтер’єрів, декоративним розписом, фотографією, журналістикою та перекладом. Така творча розмаїтість лише підсилює її образ як людини широкого світогляду і тонкого відчуття прекрасного.

Свій літературний шлях Іванцова почала зі збірок оповідань російською мовою «Странная штука — жизнь» (2002 р.) та «Процент треугольного счастья» (2006 р.). Проте всенародне визнання принесла їй україномовна проза та участь у конкурсі «Коронація слова». Її романи «Родовий відмінок», «Ключі від ліфта», «Вітражі» стали одними з найпопулярніших сучасних українських текстів про долі звичайних людей, внутрішню боротьбу, любов, втрати та силу духовного відродження.

У центрі творів письменниці — людина та її особисті переживання. Її герої не завжди героїчні, але вони живі, близькі й зрозумілі. Вони стикаються з буденними проблемами — родинними драмами, самотністю, професійними випробуваннями, пошуком любові та сенсу. Саме ця природність і чесність роблять прозу Іванцової «лікувальною». Читач, розгорнувши її книгу, потрапляє в простір тепла, де немає місця цинізму, але є багато людяності й надії. Окрім романів, Іванцова активно працює як перекладачка. Її український переклад роману французької письменниці Дельфін де Віган «Підземні години» став помітною подією у сучасному літературному процесі.

Журналістські тексти авторки виходили у журналах «С тобой», «Мандри», у газетах та інтернет-виданнях, де вона торкалася тем культури, подорожей та людських історій. За внесок у літературу у 2012 році письменниця отримала відзнаку «Золотий письменник України». У 2013 році журнал Фокус включив її до топ-30 найуспішніших письменників України, де Іванцова посіла почесне 4-те місце.

Іванцова є ініціаторкою благодійного культурного проєкту «100 книжок для сільської бібліотеки», який підтримує читання у громадах і допомагає оновлювати бібліотечні фонди. Вона бере участь у літературних фестивалях, зустрічах з читачами та соціокультурних ініціативах.

Міла Іванцова створює літературу, у якій багато світла та віри в людину. Її проза  про стійкість, доброту та здатність змінювати власне життя навіть тоді, коли обставини здаються непереборними. Її книги читають, щоб заспокоїтись, знайти відповіді, полегшити тривогу або просто нагадати собі, що світ усе ще сповнений тепла.