Емма Іванівна Андієвська — українська письменниця, поетеса та художниця.

Емма Андієвська народилася 19 березня 1931 року в місті Сталіно (нині Донецьк). Через часті хвороби більшість шкільних предметів вона змушена була складати екстерном. У 1937 році родина переїхала до Вишгорода, а згодом, у 1939 році, — до Києва. Вже з дитинства майбутня письменниця вирізнялася феноменальною пам’яттю: у віці 9–10 років вона читала найвідоміші твори світової літератури.

На початку Другої світової війни батька Емми безпідставно розстріляла радянська влада. У 1943 році разом із матір’ю вона виїхала до Берліна. Перебуваючи в Німеччині, Андієвська відмовилася навчатися в жіночій гімназії, і, всупереч правилам, її прийняли до чоловічої. У цей період серйозно загострилися проблеми зі здоров’ям: три роки вона була прикута до гіпсового ліжка через туберкульоз хребта, а після цього ще вісім років носила корсет.

Наприкінці 1949 року родина переїхала до Мюнхена. Маючи рідкісний голос — оперне контральто, — Андієвська брала уроки співу, сподіваючись покращити стан легенів.

У 1955–1957 роках вона працювала фрілансером на радіо «Свобода» в Мюнхені. У 1957 році закінчила Український вільний університет, здобувши освіту з філософії та філології, після чого переїхала до Нью-Йорка. Там працювала в компанії Norcross Greeting Card Company, перевіряючи дизайн вітальних листівок, а також була бібліотекаркою в медичній бібліотеці разом із Мирослав Лабунька.

У 1959 році Емма Андієвська одружилася з літературним критиком і письменником Іван Кошелівець. Після одруження подружжя повернулося до Мюнхена, де письменниця проживає й нині. Вона також отримала американське громадянство у 1962 році.

Протягом 1959–1995 років Андієвська працювала на радіо «Свобода» як дикторка, сценаристка, режисерка та редакторка українського відділення.

У 1992 році письменниця вперше за довгий час відвідала Україну, а після 2000 року ще неодноразово приїздила на Донеччину.

Творчу діяльність Емма Андієвська розпочала ще у 1949 році, публікуючи свої поезії в українській діаспорній пресі. Її перша поетична збірка «Поезії» (1951 р.) здобула високу оцінку критиків. Згодом вона створила численні поетичні, прозові та казкові твори. Збірка «Вілли над морем» (2001 р.) була номінована на Національну премію України імені Тараса Шевченка.

Серед прозових творів авторки — «Подорож» (1955 р.), «Тигри» (1962 р.), «Проблема голови» (2000 р.), «Казки Емми Андієвської» (2000 р.), «Джалапіта» (1962 р.).

Вона також є авторкою романів: «Герострати» (1971 р.,), «Роман про добру людину» (1973 р.), «Роман про людське призначення» (1982 р.), «Лабіринт» (незавершений; фрагменти опубліковано у 1988 році).

Емма Андієвська — одна з найоригінальніших постатей української літератури ХХ–ХХІ століть, представниця української діаспори, чия творчість поєднує елементи сюрреалізму, філософії та глибокої символіки.