Генрик Сенкевич — один із найвизначніших польських письменників, лауреат Нобелівська премія з літератури, відомий своїми історичними романами та глибоким патріотизмом.

Генрик Сенкевич народився 5 травня 1846 року в селі Воля-Окшейська у збіднілій шляхетській родині. Навчався у Варшавському університеті на медичному та історико-філологічному факультетах (1866–1870 рр.).

Його ранні твори, зокрема повість «Даремно» (1872 р.), були присвячені подіям польського повстання 1863 року та життю польського селянства.

У 1882 році він редагував газету «Слово», де активно висловлював патріотичні ідеї.

Після подорожі до США (1876–1879 рр.) Сенкевич написав «Листи з подорожі». Він багато мандрував Європою, відвідавши Париж, Львів, Венецію, Рим та інші країни.

Світову славу письменнику принесли історичні романи:

• «Вогнем і мечем» (1883–1884 рр.).
• «Потоп» (1884–1886 рр).
• «Пан Володиєвський» (1887–1888 рр.).
• «Хрестоносці» (1897–1900 рр).

Найвідомішим твором став роман «Камо грядеши», написаний у 1894–1896 роках. У ньому зображено боротьбу перших християн проти римського імператора Нерона. Саме за цей твір у 1905 році Сенкевич отримав Нобелівську премію.

Його останній роман «Легіони», присвячений війнам Наполеона Бонапарта, залишився незавершеним.

Помер письменник 15 листопада 1916 року в місті Веве. У 1924 році прах письменника був перенесений до Варшави і поховано у крипті кафедрального собору Св. Івана Хрестителя.

Творчість Сенкевича мала величезне значення для польської культури й здобула світове визнання. Його твори перекладено десятками мов, а багато з них були екранізовані.