Петро Йосипович Панч — український письменник, прозаїк, публіцист. Автор історичних романів, оповідань і творів для дітей. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка.

Петро Панч народився 4 липня 1891 року у містечку Валки на Харківщині в родині майстра-колісника. Дитинство майбутнього письменника минуло серед праці, народних традицій та живого спілкування з людьми. Саме ці ранні враження стали невичерпним джерелом для його майбутньої творчості й були з великою теплотою відтворені в автобіографічному романі «На калиновім мості».

Після закінчення двокласної школи Петро змушений був рано розпочати трудове життя. Він працював писарем, службовцем у різних установах, а згодом навчався в Полтавському землемірному училищі. У 1915 році був мобілізований до армії, закінчив прискорені курси в Одеському артилерійському училищі та воював на фронтах Першої світової війни у званні прапорщика артилерії.

Після демобілізації восени 1921 року розпочав активну літературну діяльність. Перші твори друкував під псевдонімами Максим Отава та П. Пан. Саме редактор місцевої газети додав до останнього підпису літеру «ч», і відтоді літературний світ пізнав письменника як Петра Панча.

Упродовж 1920-х років одна за одною виходили його книги «Там, де верби над ставом», «Гнізда старі», «Поза життям», «Солом'яний дим», «Мишачі нори», збірка повістей «Голубі ешелони» та інші. У цей період письменник був учасником літературних організацій «Плуг», ВАПЛІТЕ та ВУСПП.

Під час Другої світової війни Петро Панч працював головним редактором літературного відділу радіостанції «Радянська Україна», був членом Усеслов'янського комітету. У повоєнні роки очолював Харківську організацію Спілки письменників України, а згодом був секретарем правління Спілки письменників України.

Попри активну громадську діяльність, письменник залишався відданим художній творчості. Серед його найвідоміших творів — збірки оповідань «Рідна земля», «Гнів матері»; книги фейлетонів «Зозуля», «Кортить курці просо»; роман «Облога ночі» та історичний роман «Гомоніла Україна», який вважають одним із найкращих творів української історичної прози середини ХХ століття.

Особливе місце у творчому доробку Панча займає роман «На калиновім мості», у якому органічно поєдналися автобіографічні спогади, документальні факти й художня майстерність. За цей твір письменник був удостоєний Державної премії України імені Тараса Шевченка. 

Значний внесок Петро Панч зробив і в українську дитячу літературу. Для юних читачів він написав твори «Свистуни», «Портрет», «Малий партизан», «Будемо літати», «Син Таращанського полку», «Гиля, гуси», «Вовчий хвіст», «Гарні хлопці», «Для вас і про вас» та багато інших. Останньою книгою письменника стала збірка спогадів і літературних есеїв «Відлітають журавлі», яка стала своєрідним підсумком його життєвого й творчого шляху. Петро Панч помер 1 грудня 1978 року в Києві.

Творча спадщина Петра Панча є вагомою частиною української літератури ХХ століття. Його твори вирізняються правдивим змалюванням людських характерів, глибоким знанням народного життя, любов'ю до України та її історії. І сьогодні книги письменника залишаються актуальними, допомагаючи читачам краще зрозуміти минуле, духовні цінності українського народу та силу художнього слова.