Августа Йосипівна Кохановська — буковинська художниця, етнографка та реставраторка храмів польського походження. Її ім'я нерозривно пов'язане з Буковиною, Гуцульщиною та українською культурною спадщиною, яку вона з великою любов'ю зображувала у своїх творах.

Августа Кохановська народилася 6 липня 1866 року в Садгорі (нині один із районів Чернівців) у родині службовця. Дитинство та юність минули в Кимполунзі, а згодом сім'я повернулася до Чернівців, де майбутня мисткиня отримала перші уроки живопису у художника Тадеуша Суліми фон Попєля. У 1894–1899 роках вона навчалася у Віденській школі декоративного та прикладного мистецтва — одному з найпрестижніших мистецьких закладів Австро-Угорщини.

Повернувшись на Буковину після завершення навчання, Кохановська присвятила себе творчості та дослідженню народного життя. Вона багато подорожувала гірськими селами Буковини й Гуцульщини, уважно вивчаючи побут, традиційний одяг, народні ремесла, архітектуру та звичаї місцевого населення. Художниця не лише записувала свої спостереження, а й створювала численні замальовки, які стали цінним етнографічним матеріалом.

Саме завдяки її картинам сьогодні можна побачити автентичний світ гуцулів кінця XIX — початку XX століття. Серед найвідоміших творів художниці — «Повернення гуцулів з ярмарку», «Старий гуцул», «Гуцул із сапою», «Гуцули в дорозі». Її роботи вирізняються високою майстерністю, точністю деталей та щирою повагою до української народної культури.

Августа Кохановська працювала в різних жанрах і техніках: створювала портрети, пейзажі, жанрові композиції, книжкову графіку, виконувала роботи олією, аквареллю, пастеллю, гуашшю, вугіллям і олівцем.

Особливе місце в її житті займала дружба з видатною українською письменницею Ольгою Кобилянською. Кохановська стала однією з перших читачок її творів, ілюструвала оповідання письменниці, що увійшли до збірки «Малоруські новели», а також оформляла книги Івана Франка та Івана Нечуя-Левицького. Її художнє оформлення поєднувало елементи українського народного мистецтва з витонченими рисами європейського модерну.

Окрім живопису, мисткиня займалася етнографічною діяльністю. Вона публікувала дослідження про народне мистецтво Буковини у віденських наукових виданнях, власноруч ілюструючи свої статті. Її праці стали важливим джерелом для дослідників української традиційної культури.

Ще одним напрямом діяльності Августи Кохановської була реставрація пам'яток сакральної архітектури. У 1910 році вона отримала державну стипендію Міністерства культури й освіти Австро-Угорщини для вдосконалення знань у галузі реставрації монастирських споруд та виконувала роботи з відновлення настінного живопису монастиря в Путні.

Талант художниці був високо оцінений сучасниками. Вона брала участь у численних виставках, а на Міжнародній мисливській виставці у Відні 1910 року була нагороджена дипломом. Через два роки ерцгерцог Карл Франц Йозеф відзначив мисткиню золотою брошкою.

Августа Кохановська померла 7 грудня 1927 року в польському Торуні. Сьогодні її творчість переживає нове відкриття. Видано монографії та мистецькі каталоги, а її полотна зберігаються у Чернівецькому обласному художньому музеї, Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї та Чернівецькому літературно-меморіальному музеї Ольги Кобилянської. У Чернівцях на будинку, де жила художниця, встановлено меморіальну дошку.

Августа Кохановська залишила після себе не лише мистецьку спадщину, а й безцінний літопис життя Буковини. Її картини стали художнім документом своєї епохи, а етнографічні дослідження допомогли зберегти традиції українського народу для наступних поколінь. Саме тому її ім'я посідає гідне місце серед визначних діячів української культури, які своєю працею відкривали світові красу й самобутність рідного краю.