Марсель Пруст — французький письменник, есеїст і літературний критик, один із найвизначніших представників модернізму XX століття. Найбільшу славу йому приніс семитомний роман «У пошуках втраченого часу», який вважається одним із найвидатніших творів світової літератури.

Марсель Пруст народився 10 липня 1871 року в Парижі в родині відомого лікаря Адрієна Пруста та Жанни Вейль. З дитинства страждав на бронхіальну астму, що суттєво вплинула на його спосіб життя і творчість. Навчався в ліцеї Кондорсе, а згодом вступив до Сорбонни, де вивчав право й філософію. Молодий Пруст активно відвідував літературні та аристократичні салони Парижа, які згодом стали джерелом образів для його романів.

Першою книжкою Марселя Пруста стала збірка «Радості й дні», видана у 1896 році. До неї увійшли оповідання, поезії, есе та літературні замальовки. Уже в цій книзі помітні характерні риси майбутнього стилю письменника: уважність до деталей, тонкий психологічний аналіз і вишукана мова. Хоча сучасники сприйняли збірку неоднозначно, сьогодні вона вважається важливим етапом творчого становлення Пруста.

У 1909 році розпочав роботу над головною працею свого життя — романом «У пошуках втраченого часу». Перший том побачив світ у 1913 році, а другий — «У затінку дівчат-квіток» — був удостоєний Гонкурівської премії у 1919 році.

Останні роки життя письменник майже не залишав своєї квартири через погіршення здоров'я, продовжуючи працювати над романом. Марсель Пруст помер 18 листопада 1922 року в Парижі.

Найвизначнішим твором письменника є цикл «У пошуках втраченого часу», до якого входять сім романів:

• «На Сваннову сторону»;
• «У затінку дівчат-квіток»;
• «Ґермантська сторона»;
• «Содом і Гоморра»;
• «Полонянка»;
• «Альбертина зникає»;
• «Віднайдений час».

Роман «Жан Сантей» залишився незавершеним і був опублікований лише після смерті автора. Це своєрідна творча лабораторія письменника, у якій уже простежуються теми та художні прийоми, що згодом отримали розвиток у романі «У пошуках втраченого часу». У творі Пруст досліджує внутрішній світ людини, процес формування особистості та роль пам'яті в житті.

Важливе місце у творчій спадщині письменника посідає літературно-критичне есе «Проти Сент-Бева». У ньому Пруст полемізує з відомим французьким критиком Шарлем Огюстеном Сент-Бевом, доводячи, що особистість письменника не можна оцінювати лише через його біографію. Саме в цьому творі були сформульовані естетичні принципи, які стали основою його майбутньої романної творчості.

Марсель Пруст увійшов в історію літератури як майстер психологічної прози та внутрішнього монологу. Його твори присвячені темам пам'яті, часу, кохання, мистецтва й людської свідомості. Книги письменника перекладені десятками мов світу та й сьогодні входять до переліку найважливіших творів світової класики.