Луїс де Ґонґора — іспанський поет епохи бароко.

Луїс де Ґонґора  народився 11 липня 1561 р. в іспанському місті Кордова у шляхетній родині. Початкову освіту здобув удома, а згодом навчався в Саламанківському університеті. Уже в студентські роки проявив неабиякий поетичний талант: перша його поема була опублікована у 1580 році.

Після завершення навчання Ґонґора прийняв духовний сан і служив у Кордовському соборі. Проте церковна кар'єра не принесла йому матеріального достатку. Попри численні подорожі Іспанією та прагнення здобути більш прибуткову посаду, поет усе життя відчував фінансові труднощі. У 1617 році він став капеланом при дворі короля Філіппа III, однак навіть це почесне призначення не позбавило його боргів і нестатків. Останні роки життя були особливо тяжкими. Після інсульту, який стався у 1626 році, здоров'я поета різко погіршилося. Луїс де Ґонґора помер 23 травня 1627 року в Кордові, залишившись майже без засобів до існування.

Творчість Ґонґори поєднала традиції іспанської народної поезії та витончену художню культуру бароко. Він писав романси, сонети та великі поеми, використовуючи два різні стилі. Перший стиль був більш зрозумілим і наближеним до народної поетичної традиції. Другий, який згодом приніс поетові славу й водночас суперечки, відзначався надзвичайною складністю. У ньому автор широко застосовував незвичайні метафори, латинізми, архаїчну лексику, складні синтаксичні конструкції та багатошарові образи. Саме через це його поезію тривалий час вважали «темною» й незрозумілою.

Ґонґора був переконаний, що поезія має не лише передавати думки, а й дивувати красою слова, музикою мови та яскравими образами. Його твори ніби поєднують живопис, музику й літературу, створюючи особливий художній світ.

Серед найвизначніших творів поета особливе місце посідають поема «Історія Поліфема та Галатеї» (1612 р.), створена за мотивами «Метаморфоз» Овідія, та цикл «Поеми усамітнення» (1614 р.). У цих творах автор повністю розкрив своє барокове світобачення, створивши новий художній стиль, який згодом отримав назву гонгоризм або культеранізм.

У своїх сонетах Ґонґора часто розмірковував над швидкоплинністю людського життя, красою природи, коханням і невідворотністю часу. Його лірика поєднує філософську глибину із надзвичайною художньою майстерністю. За життя твори Луїса де Ґонґори майже не друкувалися. Перша збірка його поезій побачила світ уже після смерті автора у 1627 році. Незабаром її було конфісковано інквізицією, і лише через кілька років вона знову стала доступною читачам. Справжнє переосмислення творчості поета відбулося у XX столітті. 

Сьогодні Луїс де Ґонґора вважається одним із найвидатніших представників європейського бароко. Його творчість продовжує привертати увагу літературознавців, поетів і читачів усього світу. Вишукана мова, багатство художніх образів і прагнення до досконалості зробили його поезію справжньою окрасою світової літературної спадщини.