Андрій Андрійович Нанкевич – український письменник, журналіст. Заслужений журналіст України. Член Спілки журналістів України (з 1968 року) та Спілки письменників України (з 1987 року). 

Нанкевич Андрій Андрійович народився 23 липня 1941 року в селі Дружелюбівка Солонянського району Дніпропетровської області у багатодітній селянській родині. Змалку допомагав батькам по господарству. Саме дитячі спостереження за життям села, працею та звичаями людей згодом стали основою багатьох його творів. Після закінчення школи навчався в училищі механізації, проходив службу в армії. Саме тоді вирішив присвятити себе журналістиці. У 1967 році закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Відтоді працював у Полтаві: спочатку в редакції молодіжної газети «Комсомолець Полтавщини», а з 1975 року – в обласній газеті «Зоря Полтавщини», де пройшов шлях від кореспондента до першого заступника головного редактора. Протягом тридцяти років журналістської праці він об'їздив майже всю Полтавщину, створив сотні репортажів, нарисів і публіцистичних статей про життя села, людей праці та проблеми сучасності. 21 вересня 1997 року, повертаючись із редакційного відрядження, Андрій Нанкевич трагічно загинув у автомобільній катастрофі.

До літератури Андрій Нанкевич прийшов із журналістики. У своїй творчості письменник правдиво змальовував життя українського села, працю хліборобів, моральний світ людини, її відповідальність перед рідною землею. Його твори відзначаються щирістю, уважністю до людських характерів, глибоким знанням сільського побуту та повагою до простих трудівників.

Найбільшої популярності набула збірка оповідань «Червоний глід», за яку автор був удостоєний обласної літературної премії. Окрім художньої прози, Нанкевич залишив значну публіцистичну спадщину, присвячену історії Полтавщини, людям праці та духовним цінностям українського народу. Найвідоміші книги письменника — «Червоний глід» (1981 р.), «Три тополі на вітрі» (1985 р.), «Така тепла осінь» (1989 р.) та повість «Іронія» (1991 р.).

Його перші оповідання та новели друкувалися в полтавських газетах, а згодом – у всеукраїнських літературних журналах і збірниках. Серед найвідоміших творів — «Заміноване поле», «Наряд поза чергою», «Кабиця», «Щасниця», «Виглядала мати сина…», «На кургані» та «Алергія». Частину його творів перекладено литовською, азербайджанською та болгарською мовами.

Андрій Нанкевич належить до покоління українських письменників, які поєднували журналістику й художню літературу. Його твори стали своєрідним літописом життя українського села другої половини ХХ століття, а журналістська діяльність залишила помітний слід в історії полтавської преси. Сьогодні його книги й публіцистика залишаються актуальними як свідчення любові до рідної землі, людей праці та українського слова.