Білоцерківський Лев Григорович — український актор, суфлер, театральний діяч, один з фундаторів Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

Лев Білоцерківський народився 25 липня 1886 року в місті Олександрія (нині Кіровоградська область). Ще в юності захопився театральним мистецтвом і став учасником гуртка його шанувальників. Це захоплення визначило все його подальше життя.

Свою професійну діяльність розпочав у 1917 році в театральній трупі «Сурма», яку очолював видатний український режисер і актор Гнат Юра. Восени 1920 року, коли в Черкасах було створено театр імені Івана Франка, Білоцерківський на запрошення Гната Юри увійшов до його складу. Відтоді й до виходу на пенсію він залишався незмінним працівником театру, ставши одним із його фундаторів і свідком становлення однієї з провідних театральних сцен України.

Основною посадою Льва Білоцерківського була робота суфлера — людини, яка забезпечує безперервність театральної вистави, допомагаючи акторам у разі потреби. Водночас він неодноразово виходив на сцену як актор, виконавши низку епізодичних, але яскравих ролей. Серед них — Титар в інсценізації поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки», Слуга маркіза у комедії Карло Ґольдоні «Мірандоліна», Старий залізничник у п'єсі Олександра Корнійчука «Банкір», Растаковський у комедії Миколи Гоголя «Ревізор» та інші.

Окрім сценічної діяльності, Лев Білоцерківський багато років вів записи про театральне життя, свої зустрічі та враження. Його спогади друкувалися в українській періодиці, а також стали основою книги «Записки суфлера», яка побачила світ у 1962 році. Він писав сценарії до театральних капусників, збирав матеріали з історії театру та започаткував музейну колекцію Театру імені Івана Франка, зробивши вагомий внесок у збереження його творчої спадщини.

Лев Білоцерківський помер 23 серпня 1966 року в Києві. Його ім'я нерозривно пов'язане з історією Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Відданість мистецтву, багаторічна праця за лаштунками та прагнення зберегти пам'ять про розвиток українського театру зробили його однією з важливих постатей в історії української сцени.