Бернард Шоу — ірландський драматург, прозаїк, публіцист, літературний і музичний критик, один із найвидатніших представників англомовної драматургії ХХ століття.

Бернард Шоу народився 26 липня 1856 р. в родині торговця зерном та співачки. Навчався у кількох школах Дубліна, однак згадував роки навчання без особливого захоплення через суворі порядки та тілесні покарання. Після закінчення школи працював у земельній компанії, але не мав можливості здобути університетську освіту. У 1876 році переїхав до Лондона, де розпочав наполегливу самоосвіту, багато часу проводив у бібліотеках і музеях, вивчаючи літературу, мистецтво, музику та суспільні науки.

У 1884 році Шоу вступив до Фабіанського товариства, яке пропагувало ідеї демократичного соціалізму. Він активно виступав із лекціями та публіцистичними статтями, а також працював музичним і театральним критиком у провідних британських виданнях. Його критичні праці, зокрема «Квінтесенція ібсенізму» (1891 р.), стали важливими для розвитку європейської «нової драми».

Літературну славу Бернарду Шоу принесли його п'єси. Першою стала «Будинок удівця» (1892 р.). Упродовж наступних років він створив низку творів, що здобули широку популярність: «Зброя і людина», «Професія місіс Уорен», «Кандіда», «Людина і надлюдина», «Майор Барбара», «Пігмаліон» (1913 р.), який згодом став основою всесвітньо відомого мюзиклу «Моя чарівна леді». Після Першої світової війни драматург написав п'єси «Будинок, де розбиваються серця», «Назад до Мафусаїла» та «Свята Іоанна» (1924 р.).

У 1925 році Бернард Шоу був удостоєний Нобелівської премії з літератури «за творчість, позначену ідеалізмом і гуманізмом». Він прийняв нагороду, однак відмовився від грошової частини премії.

Упродовж життя письменник багато подорожував, відвідав Індію, Південну Африку, Нову Зеландію, США та СРСР. Він продовжував активно працювати майже до останніх днів життя. Серед його пізніх творів — «Мільярди Байанта» та «Вигадані байки».

Особисте життя Шоу було пов'язане з Шарлоттою Пейн-Таунзенд, з якою він одружився у 1898 році. Подружжя прожило разом понад сорок років, хоча дітей не мало.

Бернард Шоу помер 2 листопада 1950 року у віці 94 років. Відповідно до його заповіту тіло кремували, а прах змішали з прахом дружини та розвіяли в саду їхнього будинку.

Творчість Бернарда Шоу вирізняється гострою сатирою, інтелектуальним гумором, соціальною критикою та глибоким психологізмом. Його п'єси й сьогодні залишаються невід'ємною частиною світового театрального репертуару.