Іван Михайлович Дзюба — український літературознавець, літературний критик, публіцист, громадський діяч, один із найяскравіших представників покоління шістдесятників, Герой України, академік НАН України. Його наукова діяльність і принципова громадянська позиція стали важливою складовою українського національно-культурного відродження другої половини ХХ – початку ХХІ століття.

Іван Михайлович Дзюба народився 26 липня 1931 р. в селянській родині на Донеччині. Дитинство припало на складні роки Голодомору та Другої світової війни, що сформували в ньому гостре відчуття справедливості. Після закінчення школи вступив до Донецького педагогічного інституту, який закінчив із відзнакою у 1953 році. Згодом навчався в аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, де захистив кандидатську дисертацію. Працював у видавництві «Дніпро» та журналі «Вітчизна», швидко здобувши авторитет одного з найталановитіших літературних критиків свого часу.

У 1965 році Іван Дзюба написав працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?», у якій переконливо довів згубність політики русифікації та обстоював право українського народу на розвиток власної мови й культури. Ця книга стала одним із найважливіших документів українського дисидентського руху та поширювалася в самвидаві й за кордоном.

За активну громадянську позицію письменник зазнав переслідувань радянської влади. У 1972 році його було заарештовано, засуджено та усунуто від активної літературної діяльності. Протягом багатьох років йому фактично забороняли друкуватися, однак він не припиняв наукової роботи.

Наприкінці 1980-х років Іван Дзюба повернувся до активного громадського життя. Він став одним із засновників Народного Руху України, а в 1992–1994 роках обіймав посаду міністра культури України. Багато років працював головним редактором журналу «Сучасність», був співголовою редакційної колегії «Енциклопедії сучасної України», очолював Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Творча спадщина Івана Дзюби налічує понад 400 наукових і публіцистичних праць. Він досліджував творчість Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Григорія Сковороди, Василя Стуса, Василя Симоненка та багатьох інших діячів української культури. Його книги поєднують глибокий літературознавчий аналіз із роздумами про історію, культуру та національну ідентичність України.

За визначні заслуги Іван Дзюба був удостоєний численних державних нагород, серед яких Національна премія України імені Тараса Шевченка (1991 р.), звання Герой України (2001 р.), Орден Свободи (2009 р.), Державна премія України в галузі науки і техніки (2017 р.) та орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2022 р.).

Книги:

• «Інтернаціоналізм чи русифікація?»;
• «Звичайна людина чи міщанин?»;
• «Грані кристала»;
• «Тарас Шевченко. Життя і творчість»;
• «Чорний романтик: Сергій Жадан» та ін.

Іван Дзюба належить до тих українських інтелектуалів, чия діяльність визначила розвиток гуманітарної думки, захист української мови та становлення незалежної України. Його наукова спадщина й сьогодні залишається актуальною для дослідників, освітян і всіх, хто цікавиться історією української культури.