Михайло Федотович Слабошпицький – український прозаїк, літературний критик, літературознавець, публіцист, громадський діяч, дитячий письменник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2005 р.).

Після закінчення факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1971 р.) працював у пресі, був редактором відділу критики газети «Літературна Україна», головним редактором газет і журналів, активно займався громадською та видавничою діяльністю. З 1995 року очолював Лігу українських меценатів як виконавчий директор, керував видавництвом «Ярославів Вал», був співголовою Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика, а з 2006 року – секретарем Національної спілки письменників України.

Михайло Слабошпицький залишив вагомий творчий доробок, що охоплює художню прозу, літературну критику, публіцистику, біографічні романи та книги для дітей. Особливе місце у його творчості посідають художньо-документальні твори про видатних українців. Найвідоміший із них – роман-біографія «Поет із пекла» про Тодося Осьмачку, за який письменник був удостоєний Шевченківської премії. Значний резонанс також здобули книги «Українець, який відмовився бути бідним» (про Петра Яцика), «Українські меценати», «Марія Башкирцева», «Никифор Дровняк з Криниці», «25 поетів української діаспори», «Що записано в книгу життя. Михайло Коцюбинський та інші», а також мемуарні видання «Протирання дзеркала», «Тіні в дзеркалі» та «З пам'яті дзеркала».

Вагоме місце у його спадщині займають книги для дітей і юнацтва. Юні читачі добре знають повісті та оповідання «Славко й Жарко», «Хлопчик Валь», «Озеро Олдан», «Папуга з осінньої гілки», «Гілка ялівцю з Сааремаа», «Душі на вітрах». Загалом письменник створив понад два десятки книжок для дітей, художньої прози, літературознавства та публіцистики.

Слабошпицький був також відомим популяризатором української літератури. Він вів радіопередачі «Екслібрис», «Прем'єра книги», «Нобелівські лауреати», «Літературний профіль», відкриваючи слухачам нові імена та сторінки української культури.

Помер 30 травня 2021 року після тривалої хвороби. Його творчість і громадська діяльність стали важливим внеском у розвиток української літератури, збереження історичної пам'яті та популяризацію національної культурної спадщини.