Теофіль Готьє — видатний французький поет, прозаїк, літературний та мистецький критик, журналіст, лібретист і художник, одна з помітних постатей французької літератури ХІХ століття. Він належав до покоління французьких романтиків, а згодом став одним із засновників парнаської школи поетів.

Народився Готьє 31 серпня 1811 року в місті Тарб на південному заході Франції. 1814 року його родина переїхала до Парижа. Ще в юності майбутній письменник захоплювався живописом, але поступово література стала головною справою його життя. Він товаришував із Жераром де Нервалем і через нього познайомився з Віктором Гюго, який справив значний вплив на його творчість.

Перші вірші Готьє почав писати ще 1826 року. Його рання творчість розвивалася під впливом романтизму. Серед перших відомих творів — збірка «Вірші», поема «Комедія смерті», збірка повістей «Молода Франція», романи «Мадемуазель де Мопен» та «Ельдорадо, або Фортуніо».

Особливе місце у творчості письменника посідає роман «Капітан Фракас» — пригодницький твір, у якому яскраво проявилося вміння Готьє створювати мальовничі образи та характери. Важливими для його творчої спадщини стали також «Роман мумії», поетична збірка «Емалі і камеї», подорожні нариси та численні літературно-критичні статті.

Готьє багато подорожував: побував в Іспанії, Італії, Єгипті, Алжирі та інших країнах. Враження від мандрів знайшли відображення у його подорожніх творах.

Одним із головних естетичних принципів письменника стало гасло «Мистецтво заради мистецтва». Готьє виступав за самостійність мистецтва, його красу та досконалість, не вважаючи літературу лише засобом практичної користі. Ці погляди особливо виразно проявилися у його поезії та критичних працях.

Важливим етапом його творчого шляху стала поетична збірка «Емалі і камеї», яку вважають одним із найвизначніших його поетичних здобутків. Вишуканість форми, точність слова, музикальність вірша та увага до краси стали характерними рисами поезії Готьє. Його творчість згодом вплинула на розвиток парнасизму, символізму, декадансу та модернізму.

Готьє був також відомим знавцем театру й балету. Він написав лібрето балету «Жізель», який став одним із найвідоміших творів романтичного балетного мистецтва.

Останні роки життя письменника були непростими. Під час франко-прусської війни він залишався в Парижі. Теофіль Готьє помер 23 жовтня 1872 року в Нейї-сюр-Сен поблизу Парижа, проживши 61 рік.

Творча спадщина Теофіля Готьє — це поезія, проза, драматургія, критика, журналістика та подорожні нариси. Його прагнення до краси, досконалої форми та незалежності мистецтва зробило його важливою постаттю французької літератури XIX століття.

Найвідоміші твори: «Мадемуазель де Мопен», «Капітан Фракас», «Роман мумії», «Емалі і камеї», «Комедія смерті», «Молода Франція», «Подорож до Іспанії», «Ельдорадо, або Фортуніо», лібрето балету «Жізель».