Іван Миколайович Вагилевич — український поет, фольклорист, етнограф, історик, мовознавець, священник, один із зачинателів нової української літератури в Галичині.

Вагилевич Іван Миколайович народився  2 вересня 1811 рокув селі Ясень на Івано-Франківщині в родині священника. Навчався у Львівській духовній семінарії. У 1833 році разом із Маркіяном Шашкевичем та Яковом Головацьким заснував літературне угруповання «Руська трійця», яке відіграло важливу роль у розвитку українського національного відродження в Галичині.

Вагилевич був співавтором альманахів «Зоря» (1835 р.) та «Русалка Дністровая» (1837 р.). Остання стала визначною подією в історії української культури, адже була написана живою народною українською мовою. У своїх працях Іван Вагилевич збирав і досліджував народні пісні, перекази, звичаї та історичні матеріали.

Після революційних подій 1848 року його життєві та політичні погляди змінилися. У подальші роки він працював перекладачем, журналістом, бібліотекарем, а з 1862 року — міським архіваріусом Львова.

Творча спадщина: поезії, фольклорні записи, етнографічні та історичні дослідження, мовознавчі праці, переклади. Переклав українською мовою «Слова о полку Ігоревім», здійснив наукову публікацію «Літопису Нестора».

Значну частину його спадщини становлять етнографічні та фольклористичні праці. Він досліджував культуру, побут, звичаї та вірування українців Карпатського регіону. Серед найвідоміших праць — «Гуцули, мешканці східного Прикарпаття» (1838 р.), «Бойки, русько-слов'янський люд у Галичині» (1841 р.), «Лемки, мешканці західного Прикарпаття», а також незавершена праця «Слов'янська символіка і демонологія».

Вагилевич зробив вагомий внесок і у мовознавство та дослідження української літератури. Йому належать праці «Передговор к руським народним пісням» (1837 р.), «Статті про південно-руську мову», «Граматика малоруського язика» (1845 р.), «Замітки о руській літературі» (1848 р.), «Українські польськомовні письменники».

Дослідник уклав збірку українських народних пісень, яка була опублікована лише 1983 року. Брав участь у складанні та редагуванні «Словника польської мови» Самуеля Лінде.

Вагилевич залишив значний доробок також у галузі археології, історії, палеографії, нумізматики та інших спеціальних історичних дисциплін. Його наукові праці стали важливим джерелом для вивчення культури та історії українського народу.

Помер Іван Вагилевич у Львові 10 травня 1866 року.

Іван Вагилевич — одна з ключових постатей українського національно-культурного відродження XIX століття, дослідник народної культури та один із творців нової української літератури в Галичині.