Наталія Іванівна Поклад (Наталка Поклад) - українська поетеса, публіцистка, педагогиня та громадська діячка, членкиня Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів.

Наталія Іванівна Поклад народилася 3 вересня 1951 року в селі Маньківка на Вінниччині. Закінчила Балтське педагогічне училище та філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

Творчість Наталки Поклад вирізняється національною тематикою, любов’ю до України, її мови, історії та народних традицій. Авторка поетичних збірок «Акценти», «День сповіді», «Обереги надії», «Ритуальний танець волі», «Горить свіча у чорних водах», «Молоде сонце», «Всупереч», «Всього-на-всього життя», «Хліби жертовні», «Це місто — наче Господа рука», «Німбом золотим», «Голос криці» та інших.

Значне місце у творчості письменниці посідають твори для дітей: «Хрущикова наука», «Абетка», «Чарівні шовковиці», «Веселі віршики», «Ходить червень-чародій», «Ластівчин привіт», «На веселій вулиці».

Особливу цінність має фольклорне видання «Маньківське весілля», у якому Наталка Поклад зберегла давній весільний обряд Поділля, записаний від її матері. У співавторстві створила посібник з українознавства «Слово».

Брала активну участь у громадському житті: входила до першого правління Товариства української мови імені Тараса Шевченка, була серед діячів, які сприяли відродженню в Україні «Союзу українок».

Лауреатка численних літературних премій, зокрема імені Євгена Маланюка, Михайла Коцюбинського, Наталі Забіли, Олександра Олеся, Володимира Забаштанського, премій «Благовіст», «Кришталевий птах» та інших.

Її творчість є вагомою частиною сучасної української поезії, особливо літератури, спрямованої на утвердження української мови, культури та національної пам’яті.