Борис Микитович Харчук — український письменник, автор романів, повістей, оповідань та новел.

Народився Борис Харчук 13 вересня 1931 року у  селі Лози на Тернопільщині в селянській родині. Навчався в Кременецькому учительському інституті, а 1954 року закінчив Полтавський педагогічний інститут. Згодом здобув освіту на Вищих літературних курсах у Москві. Працював журналістом, займався редакторською діяльністю, був першим редактором дитячого журналу «Малятко». Від 1960-х років повністю присвятив себе літературній праці.

Літературна спадщина Бориса Харчука охоплює різні жанри. Найвизначнішим його твором вважається чотиритомний роман «Волинь», у якому письменник відтворив життя українського села, долі людей та складні суспільні процеси першої половини ХХ століття. Серед інших відомих творів — романи «Місяць над майданом», «Хліб насущний», «Довга гора», повісті «Йосип з гроша здачі», «З роздоріжжя», «Материнська любов», «Школа», «Облава», «Подорож до зубра».

Особливе місце у творчості Харчука посідає повість «Планетник» — один із найвідоміших творів української літератури для юного читача. У ній поєднано реалістичне зображення життя українського села з легендою, народними віруваннями та фантастичними мотивами. Письменник також створив багато творів для дітей, порушуючи у них питання добра, людяності, відповідальності та морального вибору.

Борис Харчук був не лише талановитим письменником, а й людиною принципової громадянської позиції. Він був серед підписантів відомого листа-протесту 139-ти до керівників СРСР із вимогою припинити незаконні політичні судові процеси. Через це його творчість зазнавала обмежень, а окремі твори не могли бути надруковані за життя автора.

Борис Харчук помер 16 січня 1988 року в Ризі. Значна частина його літературної спадщини була опублікована вже після смерті письменника.

Творчість Харчука вирізняється психологічною глибиною, увагою до людського характеру, правдивим зображенням життя українського народу та прагненням говорити про складні моральні й історичні проблеми. Його твори й сьогодні залишаються важливою частиною української літературної спадщини.