У давнину цей день завершував рік, а наступний за ним день – святого Василя – відкривав новий. Саме через це вечір 31 грудня повинний бути багатим, тобто щедрим, щоб наступний рік був таким же.

Щедрий вечір – свято, на яке зранку починали готувати другу обрядову кутю – Щедру. На відміну від Багатої, її можна було заправляти скороминою. Пекли млинці із салом, готували пироги, вареники. Сідаючи до святвечері, кожен одягав нову або свіжовипрасувану сорочку, а також брав власну, спеціально мічену ложку.

Звечора і до півночі оселі обходили щедрувальники. Юнки, зібравшись у гурти, з поетичними піснями-щедрівками відвідували сусідів, а дівчата-підлітки щедрували поодинці чи гуртом. Тексти дитячих щедрівок виконувалися в один голос або ж речитативом. Парубки в цей час «водили Меланку», тобто перевдягненого в жіноче вбрання жартівника. З цим сюжетом пов'язані саркастичні сценки, що їх розігрували учасники дійств.

Дівчата цього вечора гадали.

Рахували поліна, принесені в хату. Якщо парна кількість, то бути весіллю. Потім, зажмуривши очі, брали навмання одне з них: якщо в корі, пряме та гладеньке — буде чоловік багатий, гарний і добрий, а без кори — бідний. Витягували зі стріхи соломину: якщо з колоском та ще й із зернами — подружнє життя буде щасливим. Перед ворітьми насипали по три купки зерна, а вранці спостерігали: якщо не чіпане, то сімейне життя буде щасливим, і навпаки.

Крім ворожінь, люди намагалися і завбачувати погоду. Якщо під Новий рік добрий сніг — сій гречку. Небо в зірках — врожай на гриби й горох. Падає м'який сніг — на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим. Сильний мороз і падає малий сніжок — на врожай хліба, здоров'я людей і тварин; коли ж тепло і без снігу — на неврожай і хвороби. Який перший день у Новому році, то й рік буде такий. Багато пухнастого інею на деревах — до врожаю зернових і доброго медозбору. Ожеледь на деревах — уродить садовина. Зоряне небо—добре нестимуться кури.