Іван Іванович Білик — український письменник, історичний романіст, перекладач болгарської літератури, лауреат Шевченківської премії (1991 р.). Його творчість зосереджена на історичній тематиці, особливо на періодах давньої історії України.

Іван Білик народився 1 березня 1930 року в селі Градизьк на Полтавщині. У 1950-ті роки вчителював у сільській школі, безуспішно намагався поступити на архітектурний та історичний факультети, до театрального інституту. 1961 року закінчив факультет журналістики Київського університету. Працював у редакціях газет. Друкувався з 1956 року. Член Спілки письменників України з 1967 року.

Білик почав писати ще під час навчання, але широке визнання отримав у 1970-х роках завдяки своїм історичним романам.

Роман «Меч Арея» (1972 р.) – один із найвідоміших творів письменника, в якому висловлюється ідея, що гуни були предками українців. Книга викликала резонанс і була заборонена радянською владою.

Роман «Похорон богів» (1986 р.) продовжив історичну тематику і розповідав про князя Святослава, легендарного правителя Київської Русі.

Загалом, його творчість сприяла формуванню національної самосвідомості українців через художнє осмислення історичних подій.

Відомий також як перекладач творів сучасних болгарських письменників (Е. Коралова, Е. Станева, П. Вежинова, А. Гуляшки, І. Давидкова, І. Петрова, К. Калчева, Б. Димитрової, Б. Райнова, М. Марчевського та інших).

Лише після незалежності України його творчість знову почала набувати популярності, і його твори перевидавалися. У роки перебудови роман «Меч Арея» був реабілітований і на теперішній час витримав 15 перевидань (в т. ч. 9 – за кордоном: у Канаді, Америці, Великобританії та інших країнах).

У 1989 році Івана Білика нагородили Шевченківською премією за роман «Золотий Ра». У 2012 році за кілька днів до своєї смерті І. Білик отримав відзнаку «Золотий письменник України». Іван Білик помер 27 листопада 2012 року в Києві.

Його внесок у літературу важко переоцінити – він один із перших, хто спробував ревізувати офіційний погляд на українську історію, розповідаючи про неї через призму національного самоусвідомлення.