Грушевський Григорій Іванович — український письменник, драматург, фольклорист, педагог, громадський діяч.

Григорій Іванович Грушевський народився 6 березня 1865 року в селі Пирогів. Закінчив Черкаське духовне училище, після чого вступив до Київської духовної семінарії. Там він увійшов до «української» Громади, яку очолював його родич Михайло Сергійович Грушевський. Покинув навчання 1889 року, закінчивши 4 класи та отримавши свідоцтво на звання учителя повітового училища з предмету російська мова. Грушевський займався освітньою діяльністю, працював учителем і сприяв поширенню української мови та культури серед молоді.

З 1889 року друкував вірші, п'єси та оповідання під псевдонімами Грицько Чулай й Петро Голота. У літературі дебютував поетичною збіркою «Зірка». Автор низки оповідань (зокрема «Божий попуст», «Герасим», «Дві свічки», «За нелюбом». «На святім вечорі», «Панна Фося», «П’яниця», «Страшна кара») і драм («Душогубка», «Нехрист», «Через своє серце»), які окремими збірками виходили у Львові, Києві, Москві та Златополі.

Грушевський писав художні твори, зокрема драми, в яких порушував соціальні та національні питання. Його творчість була тісно пов’язана з фольклором і народною культурою.

Він активно збирав український фольклор, записував народні пісні, звичаї та обряди. Його праці стали важливими для вивчення культури України.

Він брав участь у громадському житті, підтримував національне відродження України та культурний розвиток народу.

Григорій Грушевський зробив значний внесок у розвиток української літератури, фольклористики та освіти. Його діяльність сприяла популяризації української культури та традицій.