Ліна Василівна Костенко — українська поетеса-шістдесятниця, письменниця, дисидентка. Лауреатка Шевченківської премії (1987 р.), Премії Антоновичів (1989 р.), Ордену Почесного легіону (2022 р.).

Ліна Василівна Костенко  народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищеві у родині вчителів. У 1936 році її сім'я переїхала до Києва, де вона закінчила середню школу. Освіту здобула у Київському педагогічному інституті, а згодом — у Московському літературному інституті імені М. Горького, який закінчила з відзнакою в 1956 році.

Ліна Костенко стала однією з найяскравіших представниць «шістдесятників» — покоління українських митців, які боролися за оновлення літератури та культури. Її перші поетичні збірки «Проміння землі» (1957 р.) та «Вітрила» (1958 р.) здобули визнання. У 1961 році вийшла збірка «Мандрівки серця», яка утвердила її авторитет у літературі.

Проте в період радянської цензури її твори зазнали обмежень, а нові книги не видавалися понад десять років. Лише у 1977 році вийшла збірка «Над берегами вічної ріки», а в 1979 році з'явився знаковий роман у віршах «Маруся Чурай», який вважається класикою української літератури. У 1980 році побачила світ збірка «Неповторність».

У 2010 році вийшов її перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», який викликав великий резонанс. У лютому 2011 року вийшла поетична збірка Ліни Костенко «Річка Геракліта», куди ввійшли раніше написані вірші та 50 нових поезій, а через рік, у 2012 році, у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га» вийшла поетична збірка «Триста поезій. Вибране».

Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського й Чернівецького університетів.

Відмовилася від звання Героя України. У сучасній українській традиції входить у перелік найвідоміших жінок давньої та сучасної України.

Ліна Костенко завжди була активною в громадському житті та залишалася вірною своїм переконанням. Її творчість і постать надихають покоління українців. Своїм життям та творчістю геніальна письменниця заслужила титул сумління нашої нації. Вона не скорилася, коли радянська цензура заборонила друкувати її твори, вона не мовчала в складні для України часи.