Мирний Володимир Степанович — український поет, письменник, перекладач. Член Національної спілки письменників України з 1973 року.

Володимир Мирний народився 1 листопада 1935 року в селі Супротивна Балка на Полтавщині. Після закінчення середньої школи імені Г. С. Сковороди у смт Чорнухи (1954 р.) навчався на історичному факультеті Львівського університету імені Івана Франка, який закінчив у 1959 році.

Працював учителем у школах Рівненщини та Полтавщини, згодом — методистом Полтавської обласної організації Товариства охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК), а також старшим науковим співробітником Полтавського краєзнавчого музею.

У 1991–2000 роках очолював Полтавську обласну організацію Національної спілки письменників України.

Володимир Мирний — автор численних поетичних збірок, прозових і поетичних книжок, що відзначаються глибокою духовністю, ліризмом і любов’ю до рідної землі. Його твори друкувалися в обласній та всеукраїнській пресі, в альманасі «Біла альтанка»  та антології «Калинове гроно».

Серед найвідоміших поетичних збірок: «Криниця», «Матіоли», «Вечірнє поле», «Монолог землі», «Літні зорепади», «Світло берези», «Багряне гроно горобини», «Надія, віра і любов», «В дорозі до храму», «О, магія жіночого лиця», «Сто поезій про кохання».

Також письменник є автором збірок прози та поезії: «Теплий дощ у неділю» та «Життя по колу йде».

Книга «Стукати у брами» отримала перше місце в номінації «Найкраща поетична збірка» на конкурсі «Найкраща книга Полтавщини» (2010 р.).

Відзнаки:

• Лауреат літературно-мистецької премії імені Панаса Мирного (1999 р.) — за активну громадську діяльність і книгу «Теплий дощ у неділю»;
• Лауреат обласної премії імені Леоніда Бразова (2008 р.) — у номінації «Поезія» за збірку «Життя по колу йде»;
• Лауреат премії імені Івана Котляревського (2010 р.) — у номінації «Сучасна проза» за книгу «Стукати у брами».