Бенвенуто Челліні — італійський скульптор, ювелір, живописець, письменник.

Бенвенуто Челліні народився 3 листопада 1500 р. у Флоренції, в родині майстра музичних інструментів Джованні Челліні. З раннього дитинства виявляв схильність до мистецтва — спочатку навчався у ювелірів, а згодом почав працювати над скульптурою. Молодого Челліні вирізняли надзвичайна енергійність, волелюбність і прагнення до самостійності.

Свою кар’єру він починав у Флоренції, але невдовзі переїхав до Рима, де створював ювелірні прикраси для Папи Климента VII. Під час облоги Рима 1527 року Челліні взяв участь у його обороні, проявивши себе не лише як митець, а й як хоробрий воїн. Згодом працював у Франції при дворі короля Франциска І, для якого створив знамениту золоту салієрку (солонку) — один із найвідоміших ювелірних шедеврів світу.

Повернувшись до Флоренції, Челліні став придворним скульптором герцога Козімо Медічі. У цей період він створив свою найвідомішу роботу — бронзову статую “Персей із головою Медузи” (1545–1554 рр.), що нині прикрашає лоджію Ланці у Флоренції. Цей твір вважають вершиною його творчості та одним із символів італійського Відродження.

Також він створював численні ювелірні вироби, медалі, декоративні оздоби, портрети і малюнки, що вражали точністю та фантазією.

Окрім скульптури й ювелірного мистецтва, Челліні проявив себе як талановитий письменник. Його «Життєпис» («La Vita») — це відверта, жива й захоплива автобіографія, у якій він розповів про своє життя, боротьбу, творчість і дух своєї доби. Цей твір став цінним джерелом для розуміння ментальності й культури XVI століття.

Бенвенуто Челліні помер у рідній Флоренції 13 лютого 1571 року. Його життя було сповнене пригод, пристрастей і творчих перемог. Він залишив по собі спадщину, що поєднує технічну досконалість, художню сміливість і непохитний ренесансний дух.