Іван Антонович Крушельницький — український поет, драматург, графік, мистецтвознавець і літературний критик.

Іван Антонович Крушельницький народився 12 листопада 1905 р. у Коломиї. Походив із родини інтелігентів. Освіту здобував у Відні, навчався також у Празі. Працював учителем у Стрию, згодом мешкав у Львові. Рано почав писати, друкувався в журналах «Літературно-науковий вісник», «Червоний шлях» та інших.

На його творчість вплинули німецька й австрійська літератури, особливо Гуго Гофмансталь, якому він присвятив збірку «Весняна пісня» (1924 р.). У перших поетичних збірках «Весняна пісня» (1924 р.) і «Юний спокій» (1929 р.), куди увійшли вірші 1920—1924 pp., простежуються впливи українського модерну — світлі, життєствердні мотиви, багатство кольорів і метафор.

Найактивніший період його діяльності припадає на 1929–1932 роки, коли він друкувався у журналі «Нові шляхи». В цей період стає одним із ініціаторів групи ЗУМО з її друкованим органом «Альманах лівого мистецтва». У цей час з’являються його збірки «Бурі і вікна» (1930 р.), «Залізна корова» (1930 р.), поеми «Радощі життя», «З-над прірви» і драма «Спір за мадонну Сільвію».

У 1929 році, після створення літературної групи «Горно» та публікації декларації її платформи у журналі «Вікна», Іван Крушельницький фактично підтвердив свою близькість до поглядів цього видання. У його творчості, де ще відчутний вплив молодечого естетичного індивідуалізму, починають дедалі помітніше звучати соціальні мотиви. Водночас він залишається прихильником модернізму, що виразно проявляється як у його поезії, так і в драматургії.

Найпомітнішим твором цього періоду є збірка «Бурі і вікна», яка найповніше віддзеркалює основні риси його поетики. У 1931 році виходить збірка «Залізна корова», що містить не лише вірші, а й поему «З-над прірви». У ній відображено жахи імперіалістичної війни («Лісова осінь») та зростаюче народне обурення («Положили шини»). Поема «З-над прірви», що вийшла також окремою книжкою, передає драматизм картин голоду, який нищить людяність у людині. Драма «Спір за мадонну Сільвію» порушує тему пошуку ідеалу краси та мистецтва. 

У 1924 році в журналі «Червоний шлях» він опублікував працю «Драматурги німецької модерни останніх літ», а 1931 року — «Шляхи сучасного театру», де визначав художність як головний критерій оцінки мистецтва. Через це його естетичні погляди дедалі більше розходилися з позицією «вікнівців».

У дослідженні «Джерела творчості Ярослава Галана» (1931 р.) Крушельницький звинуватив Галана у плагіаті з твору Ф. Верфеля «Хуарес і Максиміліан», що викликало конфлікт з «вікнівцями». Він публікував у пресі статті, присвячені питанням мистецтва. Створив низку графічних робіт, натхненних народними піснями. У 1932 році письменник переїжджає до Східної України, де переживає нове творче піднесення. Його вірші наповнюються уславленням індустріального світу та революційних змін.

У 1934 році Івана Крушельницького безпідставно заарештували, а в ніч із 16 на 17 грудня — розстріляли. Іван Крушельницький мав вагомий внесок у розвиток української художньої культури — як теоретик, художник і популяризатор національного мистецтва.