Ірина Михайлівна Дука — українська актриса, режисерка, педагогиня. Багатогранний талант, професійна відданість і людська щирість сформували творчий шлях митчині, яка стала символом театральної майстерності, внутрішньої культури та сценічної глибини.

Ірина Дука народилася 18 листопада 1945 року. Прагнення до творчості визначило її професійний шлях: після закінчення школи вона вступила до Київського інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, який успішно завершила у 1968 році. Саме цей рік став для неї стартом у великій театральній школі. Одразу після отримання диплома її запросили до  Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки, де вона швидко заявила про себе як про акторку з яскравою індивідуальністю, великою працездатністю й рідкісною сценічною проникливістю.

Протягом десятиліть Ірина Дука створила в театрі понад пів сотні ролей. Її сценічний діапазон охоплює драматичні, комедійні, психологічні, гострохарактерні та ліричні образи.

Серед найпомітніших театральних робіт:

• Долорес у драмі Лесі Українки «Камінний господар».
• Світлана у виставі «Справедливість — моє ремесло» Л. Жуховицького.
• Інна в п’єсі «Діти Ванюшина» С. Найдьонова.
• Людмила в «Пізньому коханні» О. Островського.
• Іветта в легендарній виставі «Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта.
• Валентина у виставі «Зірки на вранішньому небі» О. Галіна.
• Ада в «Генералах у спідницях» Ж. Ануя.
• Леді Сніруел у класичній комедії «Школа скандалу» Р.-Б. Шерідана.
• Б’янка в «Отелло» В. Шекспіра.
• Мімі у драмі «Трохи ніжності» А. Ніколаї.

Кожна її роль відзначалася драматургічною точністю, уважним ставленням до деталей та психологічною правдою, завдяки чому персонажі, створені нею, набували живої глибини та людяності. Окрім акторської роботи, Ірина Дука проявила себе як режисерка. Однією з найвідоміших її сценічних робіт стала постановка «Дивна місіс Севідж», де вона також створила одну з найтепліших своїх ролей. У 1984-1997 роках вона викладала у Київському інституті театрального мистецтва, виконуючи функції доцента. Її педагогічна діяльність сприяла вихованню нового покоління акторів та формуванню сучасної театральної культури.

Її героїні — це, зазвичай, складні жінки з багатим внутрішнім світом, у яких поєднується ніжність і твердість, сила і ранимість. Сама акторка у своїх інтерв’ю неодноразово наголошувала, що театр для неї — це дім, світ, де вона живе справжніми почуттями, працює над собою і постійно шукає нові смисли.

Творчість Ірини Дуки високо оцінена державою та театральною спільнотою:

• Народна артистка України (1992 р.).
• Орден «За заслуги» III ступеня (2006 р.)

Її внесок у розвиток національного театру давно став частиною культурної історії країни. Її творча та людська постать — це приклад безкомпромісної відданості мистецтву та внутрішньої культури, яка не втрачає сили з роками. Багаторічна діяльність Ірини Дуки — це внесок у національну сцену, у збереження класичного театру, розвиток сучасних тенденцій та формування мистецьких традицій. Її ролі, педагогічна праця та режисерський доробок створили культурну спадщину, яка й досі впливає на покоління акторів.