Данило Георгійович Нарбут — український художник театру, живописець. Походив зі знаної мистецької родини: був сином графіка Георгія Нарбута, братом Марини Нарбут та племінником поета Володимира Нарбута. Народний художник України (1994 р.), лавреат Шевченківської премії (1996 р.).

Данило Георгійович Нарбут народився 22 січня 1916 року в родині художника-графіка Георгія Івановича Нарбута, який помер, коли Данилові було лише чотири роки. Його формування як митця відбувалося під впливом відомих українських художників і педагогів — Антона Середи та Федора Кричевського. Освіту здобував у Києві, навчаючись у художніх студіях та при Київському художньому інституті.

У 1930-х роках почав працювати в Київському оперному театрі, згодом проходив навчання в Ленінграді при Всеросійській академії мистецтв, де поєднував навчання з роботою в оперному театрі. Повернувшись до Києва, працював у театрах музичної комедії та опери й балету.

У 1936 році зазнав сталінських репресій і провів два роки в ув’язненні на Біломорканалі. Після звільнення працював у театрах російських міст. У 1939 році пішов добровольцем на Фінський фронт, тільки це дало йому можливість повернутися до України. Напередодні Другої світової війни працював у театральному музеї та очолив художню частину театру в Житомирі.

Під час війни був мобілізований, потрапив у полон, а в період німецької окупації працював у театрах Києва, Ковеля та Коломиї. Оформляв українські вистави, а згодом переховувався від переслідувань. Брав участь у націоналістичному русі, був пов’язаний з УПА. Після війни знову зазнав арешту та пройшов через табори, аж до звільнення у 1945 році.

У повоєнний період Нарбут активно працював як театральний художник у різних містах України, зокрема в Чернівцях, Луганську, Івано-Франківську та Черкасах. У 1965 році став головним художником Черкаського українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка. Паралельно займався станковим живописом.

Його творчість ґрунтувалася на українській історії, етнографії та народних традиціях. Особливе місце займають серії «Гетьмани України», «Сподвижники Богдана Хмельницького», «Черкаський базар», образи простих людей та народних обрядів. Останнім його задумом стала ікона «Всі святі України», яку він не встиг завершити.

Данило Нарбут помер у 1998 році. Його ім’ям названо художню школу в Черкасах, на будівлях встановлено меморіальні дошки, створено музей і спеціальні експозиції. Творча спадщина митця стала важливою частиною української культурної пам’яті.