Володимир Якович Бровченко — український поет, публіцист, громадський діяч, редактор, автор понад 30 поетичних і прозових книг. Заслужений діяч мистецтв України.

Бровченко Володимир Якович народився 1 червня 1931 р. в селянській родині в місті Мала Виска. Після закінчення школи вступив до Одеського технологічного інституту. Перший вірш «Хліб» опублікував 1951 року в районній газеті. Після завершення навчання працював інженером-механіком у Херсоні, а згодом перейшов на журналістську та громадську роботу.

У 1950–1960-х роках був одним із засновників і першим головним редактором молодіжної газети «Ленінський прапор» (нині «Новий день»), викладав у Херсонському судно-механічному технікумі, працював у комсомольських та культурно-просвітницьких структурах. У 1973–1979 роках очолював літературно-художній журнал «Дніпро». Протягом 1979–1991 років був головою правління Товариства культурних зв’язків з українцями за кордоном (нині Товариство «Україна»).

Першою поетичною збіркою стала книга «Шумлять жита» (1956 р.). У 1958 році поета прийняли до Національної спілки письменників України. За понад пів століття творчої діяльності він видав десятки книжок, серед яких «Зустрічайте сонце», «Скеля Любові», «Нерозстріляні зорі», «Думна гора», «Вічний жайвір», «Повернення з літа», роман у віршах «Як Мамай до Канади їздив», збірки «Страсний четвер», «Презентація з молитвою», книга спогадів «Вікнина» та інші.

Творчість Володимира Бровченка вирізняється глибоким ліризмом, увагою до історичної пам’яті, духовних цінностей і долі України. Його твори перекладалися багатьма мовами світу, а численні вірші стали популярними піснями. Поет співпрацював із відомими композиторами, серед яких Олександр Білаш та Леся Дичко.

За літературну та громадську діяльність був нагороджений численними відзнаками. За збірку «Страсний четвер» отримав премію імені Володимира Винниченка, а книга «Презентація з молитвою» була відзначена премією імені Павла Тичини.

У 2006 році Володимиру Бровченку присвоєно звання Почесного громадянина Малої Виски.

Володимир Бровченко належить до покоління українських поетів другої половини ХХ століття, які поєднували літературну працю з активною громадською діяльністю. Його поезія утверджує національну пам’ять, духовність, любов до рідної землі та відповідальність митця перед своїм часом.