Аполлінарій Федотович Мацевич — український письменник, прозаїк, поет і перекладач, член Національної спілки письменників України від 1967 року.

Аполлінарій Федотович Мацевич народився 4 серпня 1926 року в селі Паланка (нині Заозерне Тульчинського району Вінницької області). Учасник Другої світової війни. Після демобілізації працював на різних робітничих професіях, згодом здобув середню освіту. Від 1959 року працював у журналістиці. У 1965 році заочно закінчив Літературний інститут імені О. М. Горького в Москві.

Від 1969 року жив у Хмельницькому, працював в обласній газеті «Корчагінець», очолював обласне літературне об'єднання. У 1987 році переїхав до Латвії. Помер 27 лютого 1996 року в місті Єлгаві.

Літературний дебют Мацевича відбувся 1962 року романом «Грозове світання». Його творча спадщина охоплює романи, повісті, оповідання, новели, поезії, нариси та твори для дітей. Значне місце у творчості письменника посідала історична й біографічна проза.

Серед найвідоміших творів — «Гнів Немезіди», «Чотири пригоди Тимка Зозулі», «Знайдена шаблюка», «Ромен-зілля», «Глибока борозна», «Гойдарики», «Толока», «Переднівок. 1933», «Анатолій Свидницький», «Микола Скрипник», «Закувала та сива зозуля» та інші.

Особливе місце посідають твори для дітей, зокрема повісті про Тимка Зозулю, а також автобіографічна повість «Переднівок. 1933», присвячена трагічним подіям Голодомору.

Мацевич також займався перекладацькою діяльністю. Перекладав твори білоруських, туркменських та інших авторів. Його власні твори виходили в перекладах російською мовою.

Останні роки життя письменник провів у Латвії. Частина його творчої спадщини залишилася в рукописах.