Іван Якович Франко — видатний український письменник, поет, перекладач, учений, публіцист, громадський і політичний діяч, одна з найвизначніших постатей української культури.

Народився Іван Франко 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту, у родині сільського коваля Якова Франка. Дитинство серед простих людей, спостереження за їхнім життям, працею та звичаями, народні пісні й казки значною мірою вплинули на формування світогляду майбутнього письменника. Після закінчення Дрогобицької гімназії 1875 року Франко вступив до Львівського університету. Ще в студентські роки він активно займався літературною та громадською діяльністю. Його перші твори з'явилися на сторінках журналу «Друг».

Літературна спадщина Івана Франка надзвичайно різноманітна. Він писав поезію, прозу, драматичні твори, публіцистику, наукові та літературно-критичні праці. До найвідоміших його творів належать «Захар Беркут», «Борислав сміється», «Boa constrictor», поетичні збірки «З вершин і низин», «Зів'яле листя», «Мій Ізмарагд», поеми «Мойсей», «Іван Вишенський», драма «Украдене щастя», казка «Лис Микита» та багато інших творів.

Іван Франко був не лише письменником, а й видатним ученим. Його наукові зацікавлення охоплювали українську та зарубіжну літературу, фольклор, етнографію, мовознавство, історію та культуру. 1893 року у Віденському університеті він захистив докторську дисертацію з філософії під керівництвом відомого славіста Ватрослава Яґича.

Величезний внесок Франко зробив і в розвиток українського перекладу. Він перекладав твори античних, європейських та слов'янських письменників, відкриваючи українському читачеві багатство світової літератури.

Іван Франко був активним учасником українського національного та культурного руху в Галичині. Він виступав за розвиток української освіти, науки й культури, свободу слова та політичні права народу. За свою громадську діяльність письменник неодноразово зазнавав переслідувань і арештів. 1890 року він став одним із засновників Русько-української радикальної партії.

Франко постійно шукав шляхи розвитку українського суспільства. Його погляди протягом життя змінювалися, проте незмінним залишалося прагнення до духовного та культурного поступу українського народу. Іван Франко одним із перших так масштабно осмислював українців як окрему націю з власною історією, культурою та правом на самостійний розвиток. Він вірив у силу освіти, культури, праці та національної свідомості

Творчість Франка давно вийшла за межі своєї епохи. Його твори перекладені багатьма мовами світу, а його ім'ям названо вулиці, навчальні заклади, бібліотеки, театри та університети.28 травня 1916 року Іван Франко помер у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.

Іван Франко залишив величезну духовну спадщину — сотні художніх, наукових і публіцистичних творів. Його називають Великим Каменярем, адже своєю невтомною працею він прокладав шлях українській культурі, освіті та національній свідомості.