"Я не схилю своєї голови
Ні перед чим. Таку вже вдачу маю"

Анна Дущак - поетеса,

писала понад 30 років  прикутою до ліжка

В 1982 році Генеральною Асамблеєю ООН була прийнята Всесвітня Програма дій відносно людей з інвалідністю, де  прозвучав заклик до всiх країн змінити підхід до проблем людей з інвалідністю, захищати їх людські права на нормальне життя. А в 1983 році Асамблеєю ООН було проголошено 1983 -1993 роки - Десятиліттям людей з інвалідністю.

14 жовтня  1992-го року на 47-й сесії Асамблеї ООН резолюцією A/RES/47/3 було прийнято наступне рішення - щорічно 3 грудня відзначати Міжнародний день людей з інвалідністю. Відзначення цієї дати спрямоване на посилення уваги до проблем людей з інвалідністю, захисту їх гідності, прав і благополуччя. Цей день є зверненням до людства про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до людей з інвалідністю. Міжнародний день людей з інвалідністю акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у політичному, соціальному, економічному і культурному житті.

Важливу роль для багатьох людей з інвалідністю відіграло прийняття 13 грудня  2006-го року  Генеральною Асамблеєю ООН Конвенції про права людей з інвалідністю. Україна ратифікувала цей документ 16 грудня 2009 р.

Люди з інвалідністю – це не просто категорія людей. Це окремі життя. Окремі трагедії. Окремі людські надії. Це понад два мільйона українцiв, які потребують належного ставлення до себе – вони хочуть жити повноцінним життям, вільно пересуватися, не відчувати дискримінації у працевлаштуванні, мати змогу відвідувати бібліотеки, кінотеатри, поліклініки, концерти. Турботу про таких людей бере на себе держава, але i ми також, не повиннi залишатись байдужими до таких людей, особливо до дітей.

«Умій відчувати поряд із собою людину, умій розуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ, радість, горе, біду, нещастя… Умій співпереживати і співчувати» - звертався до кожного Володимир  Сухомлинський.   

Міжнародний день людей з інвалідністю - це не свято, а швидше ще раз нагадування нам про тих, хто поруч, хто так потребує нашої особливої уваги і допомоги.

Не дивлячись на щоденнi проблеми i труднощi, цi люди живуть, працюють, творять та перемагають, показуючи нам приклад мужностi i  терпимостi.

Буковинська Мадонна

                                                    присвячується Анні Дущак

Ні скарг, ні ремствувань на долю,
Ні в голосі журного тону…
В селі, при неозорім полі,
Живе не дівчина – Мадонна.

Живе, не встаючи із ліжка,
Живе, світ бачачи з вікна…
Та – Боже мій! – Яка усмішка
У неї світла й чарівна!

                                          Віктор Соколов