"Святий Миколаю,
Прийди до нас з раю,
Принеси нам дари
Кожному до пари.

Цукерки смачненькі,
Булочки пухкенькі,
Книжечок багато
Читати у свято"

Марійка Підгірянка

6 грудня - День святителя Миколи Чудотворця. За народними повір’ями саме в цей день Микола Чудотворець спускається на землю з небес і обходить весь світ, допомагаючи знедоленим та відновлюючи справедливість.

Святитель Микола, архієпископ Мир Лікійських народився у місті Патарі наприкінці ІІІ століття н.е. Після довгих молитов його бездітних батьків до Господа, немовля з дня свого народження явило людям світло майбутньої своєї слави великого чудотворця. З дитинства Микола досяг успіхів у вивченні Божественного Писання. Він здобув повагу у своєї пастви ще в юнацькому віці. Спочатку Микола читав у храмі псалтир, а далі його поставили священником. Під час паломництва на Святу землю він хотів залишити своє служіння серед людей, щоб усамітнитись в пустелі для прославлення Творця. Але за волею Божою Микола повертається на батьківщину, де його призначають єпископом Мир Лікійських (південне узбережжя малоазійського півострова). Пам’ятаючи заповіт Божий, вiн чинив добро потай, не чекаючи винагороди за свої благодіяння. Під час прощі в Єрусалим до гробу Господнього приборкав бурю на морі і воскресив матроса, котрий упав зі щогли і розбився на смерть: то були перші чудеса святого Миколи.

Якось багатий містянин опинився у глибоких злиднях і, для свого порятунку, надумав оддати заміж трьох дочок, котрі ще не досягли повноліття. Микола тричі таємно кидав їм у вікно по гаманцю із золотими монетами. Таким чином дівчата уникли злої долі, а батько їхній врятувався від злиденного животіння. Він упізнав Миколу, бо підстеріг біля вікна, коли той утретє приніс гроші, але Святий заборонив йому розповідати комусь про благодіяння.

За своє земне життя він зробив стiльки безліч добрих справ на славу Божу, що їх не перерахувати. Усе життя Миколи було позначено любов’ю до ближнього. Помер святитель і чудотворець у глибокій старості, і мощі його було покладено в соборній Мирській церкві. Навіть смерть не перервала його благодатних справ, його чудеса звершаються повсякчас. Християни вірять, що і сьогодні він робить безліч чудес на допомогу тим людям, хто молиться йому.

З історичних джерел вiдомо, що вже в VI ст. день упокоєння Святого стало значним християнським святом Східної Церкви - тоді імператор Юстиніян І (527-565) збудував на його честь церкву в Константинополі. З Візантії свято поширилося по цілому світу. Православні християни його пам'ятають та шанують як історичну особу та великого святого, а в інших країнах світу цей святець став прообразом міфічної фігури Санта Клауса. Св. Микола також відомий під іменами: Міколай, Міклаш, Йолупукі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фадер Крісмас, Пер Ноель, Сінтер Клаас.

Особливо прижилося й полюбилося свято в Німеччині, куди його принесла, у кінці Х століття, візантійська княжна Теофана, жінка цісаря Оттона II. Теофана була прекрасною оповідачкою, бо вже в ХI столітті уся Європа вірила, що варто домагатися милості святого, що обдаровує золотом і виручає у важких ситуаціях. Микола Угодник став найулюбленішим в народі заступником. Католицька церква вимушена була також оголосити єпископа Миколу святим.

Саме на німецьких землях день Святого Миколи перетворився на дитяче свято, та сталося це через кілька віків. У середньовічній Німеччині саме напередодні свята Миколи матері вручали дітям новий зимовий одяг, інші обновки. Разом із вбранням діти отримували й солодощі - горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами (аналог українських миколайчиків-медівників), шкільне приладдя, зрідка іграшки, які клали в нові чи полагоджені й начищені старі черевики. Діти, котрі протягом року не слухалися батьків, діставали цього дня замість солодощів в'язку різок. Подібний звичай перейнявся до Австрії, Голландії, Чехії, Словаччини, Польщі, Хорватії. У деяких країнах нечемні діти замість різки дістають вуглину чи картоплину. Тепер у католицьких країнах у Свято Миколи діти перед тим, як лягати спати 6 грудня, ставлять поблизу себе великі панчохи, у які кладуться подарунки.

I в Українi немає іншого такого святого, якого б так любив та шанував наш народ. За переказами князь Аскольд узяв Святого Чудотворця за небесного покровителя й мав хресне ім'я Микола. Найстарiшою спорудою, присвяченою Святому Миколаєві на наших землях, вважається ротонда в Перемишлі, що датується X-м сторіччям. В другій половинi XI-го століття у Києві на Аскольдовій могилі боярином Ольмою була збудована церква св. Миколи.

Святкувати день Миколи Чудотворця, або як його ще називають Зимового Миколи, завжди починають молебнем у церкві. Раніше, а подекуди і зараз, всі жителі села збирали гроші і у складчину ставили після молебню велику свічку, щоб святий Миколай огородив їх від усіх бід і нещасть.

І ще один добрий, зворушливий звичай, який  ніколи не забувався і живе донині у наших традицiях: у день святого Миколи обдаровувати дітей - і не лише своїх, а й інших, особливо сиріт. Тож, нехай i Вашi серця  будуть щедрими до дітей та до всіх нужденних i не тільки Миколиного дня.

 Святий Миколай

Чудотворець Святий Миколай
Вирушає у добру дорогу.
Ти надійся, всім серцем чекай,
І він прийде до твого порога.

В доброті, у любові, у ласці
Завітає у хату до тебе,
У той час, коли зорі сріблясті,
Наче свічі, засяють на небі.

Коли милі голівки дитячі
Припадуть до подушок у снах,
Він так трепетно, ніжно, терпляче
Принесе в своїх добрих руках.

Подаруночки дітям на втіху...
Вранці радості буде багато,
І від дзвоників срібного сміху
Дивовижне прокинеться свято.

                                         Надія Кметюк